Марія Звіришин
VIII вікова категорія, м. Моршин, Україна
Авторська поезія
Творча робота
“Тільки вперед” (Марія Звіришин),
“Знову трагедія”” (Марія Звіришин),
“Тривога…” (Марія Звіришин),
“Віроломний напад” (Марія Звіришин),
“Почуй нас, Боже!” (Марія Звіришин),
“Будь проклята ненависна війна” (Марія Звіришин),
“Пригорнутися душею” (Марія Звіришин)
Результат
Перше місце (90 балів)
Міжнародний конкурс Алея Зірок. 21-й сезон
Щоб ставати відомими артистами, долучайтеся до програми просування талантів Alley of Stars Promo. Створюйте онлайн портфоліо за програмою Hollywood!
Тільки вперед
Тільки не смій складати свої крила,
Чуєш! Не смій не встати, коли впав!
Господь пошле і крила, і вітрила,
Щоб ти любив, прощав, творив, дерзав!
Наважся на один, на новий крок,
На нові звершення в тобі знайдеться сила,
Падіння – це лише долі урок.
Чуєш?! – Не смій здаватися,
не смій складати крила.
Стисни в кулак всю волю й силу духу,
Цей перший крок дороговказ на новий шлях –
Це мотивація до злету, до польоту, руху,
А запорука успіху в твоїх руках, думках.
Попутний вітер підганятиме вітрила.
Чуєш?! – Не смій здаватися,
не смій складати свої крила!
© Марія Звіришин
Знову трагедія
Розгублені птахи сидять на верхівках дерев,
Пливуть по дорогах нажахані коти і собаки,
Доносять вітри розпачливий плач, дикий рев,
Не лишилось нічого – ні поля, ні жита, ні маків.
Це кадри не з фільму найжахливіших чудес
І це не фантазії й видумки мозку людини –
Це окупанти підірвали Каховську ГЕС,
Розбили розмазали вщент надії не одної дитини.
За мить окупант стер з землі українські простори,
Весь світ дивувався цинізму московитського ката,
Знову біль, знову втрати тяжкі, знову горе –
Затоплені дороги, пливуть людські тіла, тваринки, хати…
Назавжди змовкли айстри і жоржини,
Було багато в них енергії, цвітіння сили,
Затоплені чорнобривці, що з любов’ю насіяла мати
І дика качка в безнадії голосить і плаче,
В гнізді залишились беззахисні качата.
Хтось по цеглинці будував свій новий дім
Та не судилося нажитися у нім.
А світ ховає очі й співчуває
Й дивується – невже таке буває?
Де ви ООН і МАГАТЕ, Червоний хрест?
То вашій совісті ці катастрофи тест.
Ви дивитесь на все, як на кіно
Розбите й втоплене і місто, і село,
Могили предків поплили з хатами –
Стогне душа з такої трагідрами…
Де ти Ноїв ковчег, де ти наше спасіння?
Жалібно вітер розносить сигнал SOS, голосіння…
Почуйте молитву, почуйте благання,
Поможіть нам, святі небеса,
Бо ковчегом для людства є спільна домівка
Неповторна планета Земля!
© Марія Звіришин
Тривога…
Розповзається мітка червоногнітюча на карті країни,
Диким ревом ріжуть простори сигнали тривоги,
Піднімають наспіх діточок і спішать у підвали
Зберегти їм життя, зберегти їх життєві дороги.
Багряніють світанки від розривів рашистських кинжалів
І від страху здригаються серця і дорослих, й малих
Та із острахом оновлених зведень генштабу чекаєм –
Скільки влучили, збили, а скільки їх було усіх.
Куди дивишся світе, невже ти звірств тих не бачиш,
Як безжально народ мій нищить московитський кат,
Агресивний дракон є загроза для цілого світу
Та невже ти не маєш для монстра мутанта заград?
© Марія Звіришин
Віроломний напад
Рашистська навала переступила
Всі Вселенські закони й закони земні,
Мільйони у земленьку вона положила,
Не могли уявити це навіть у сні.
Були вбиті за те, що вони українці
В Богом даному ріднім селі,
Не можуть змиритися чужинці ординці,
Що ми зовсім інші, що ми не такі.
Що ми є нащадки прадавнього роду,
Який жити не зможе у кабалі
То ж не поработити такого народу
Об’єднаного у справедливій борні.
Все так… та ціна вже аж надто висока,
Найкращі віддають найцінніше – життя
І рани у душах аж надто глибокі,
Сльозами і кров’ю просочилась земля.
© Марія Звіришин
Почуй нас, Боже!
Чуєш нас, всевселенський правителе Боже,
Звук сирени разючий знову душі наші тривожить,
Знову тисячі нас у холодних гнітючих підвалах,
Зупини, цю бездушну рашистсько-ординську навалу!
Вже втомилися діти, вже втомились дорослі й старенькі,
Від війни вже втомилась моя Україна ненька,
Здригається й плаче від нанесених ран планета Земля…
Архітекторе світу, зупини! Всемогуча твоя рука!
© Марія Звіришин
Будь проклята ненависна війна
Будь проклята, ти! Як, ти, там називаєшся –
Чи «спецапірація», віроломна війна
Ти забрала у мого народу спокій,
Безжально спалила і села, й міста.
Зруйнувала ти долі, розтерзала у шмаття тіла,
Як жорстоко – для дітей збудувала катівні,
Хустиною чорною покрилась не одна голова,
Кроплять земленьку болючі гіркі сльози – ливні…
Розкидала насильно по світу родини,
Там де ти там суцільна біда і руїна.
Бог нам дасть, відновитися, силу,
А ти за діяння свої скоро згинеш.
Тобі, московите, не буде ні краплини пощади
І на земленьці цій, й на вічних святих небесах
Бо нарешті весь світ об’єднався і дасть тобі раду,
Перетворить нещадно ординську заразу у прах!
© Марія Звіришин
Пригорнутися душею
Нехай у цьому світі буде хтось,
До кого можна пригорнутися душею
І щоб у кожного було рідне гніздо,
Що зігріває і любов’ю, й добротою.
Щоб було де закритися від світу
І відпочити від буремностей буття,
Душевні рани пригоїти, загоїти
Та зціленим вернутись до життя.
Нехай у цьому світі буде хтось,
З ким можеш бути ти самим собою,
Де люблять не за щось, а що ти є,
Де вдячні долі, що дано бути з тобою.
© Марія Звіришин
ДОКУМЕНТИ КОНКУРСІВ ОПТИМАЛЬНІ ДЛЯ АТЕСТАЦІЇ
ВСІ ТВОРЧІ РОБОТИ ДОДАЮТЬСЯ В НАЦІОНАЛЬНИЙ ТВОРЧИЙ ФОНД
ТАЛАНТИ ПРОСУВАЮТЬСЯ В УКРАЇНІ, ЄВРОПІ І В СВІТІ
УЧАСНИКИ ОТРИМУЮТЬ ДОПОМОГУ ВІД МЕЦЕНАТІВ
Ви можете подарувати Меценатську нагороду (одну чи декілька), яка з відповідними цифрами з'явиться на сторінці учасника, а кошти працюватимуть на просування талановитої людини (колективу).
Хто вже отримав меценатську нагороду?
ВЗЯТИ УЧАСТЬ В КОНКУРСІ
Допомога талантам
Всеукраїнські і міжнародні конкурси в Творчій екосистемі Алея Зірок України.
__________СЬОГОДНІ В ПРОМО
Якби не було тебе...
Обрій в її очах
Я відчувала те саме
Дівчинка з Місяця
Ілон Маск – марсіанин
