Надія Дубограй
44 роки, смт Добровеличківка, Кіровоградська обл., Україна
Авторська поезія
Творча робота
“Поговори зі мною” (Надія Дубограй),
“Моя мова” (Надія Дубограй),
“Серпень” (Надія Дубограй)
Результат
Перше місце (95 балів)
Міжнародний конкурс London Stars. 7-й сезон
Щоб ставати відомими артистами, долучайтеся до програми просування талантів Alley of Stars Promo. Створюйте онлайн портфоліо за програмою Hollywood!
Поговори зі мною
Чуєш, поговори зі мною.
Слова затаїлись під листям.
Розкажи, як під стінами, тими, вистояли,
Як не було ковтка, і здавалось, всі води висохли.
Чуєш, я завжди з тобою,
Як корабель біля пристані.
І, навіть, коли втрачати вже нічого,
І ти сам на сам з прірвою відчаю,
Чуєш, поговори зі мною.
Такий, який ти є за кулісами,
З крилами, а для людей з бісами.
Людям не вгодиш. До біса їх.
Поговори зі мною.
Я тебе зрозумію. Я тебе вислухаю.
© Надія Дубограй
Моя мова
У моєї мови на душі суцільна рана.
Борсається кожен день вона в темряві та тривозі.
Вона любить мене, торкається, обіймає,
Хоч і боляче їй від чужих на порозі.
В неї зовсім немає живого місця.
Хоронили її не раз, мордували та били.
Але кожного разу вона проростала з насіння,
Бо душа її світла, добра, невинна.
У моєї мови вибиті зуби та
спина кремінна.
Травили її, ниткою навколо шиї вішали,
Таврували, розривали, обпікали тіло.
Все робили, щоб навіки знищити.
Моя мова, то віра й любов безмежна.
Вона сіє квіти, співає та всіх дітей прощає.
Не займає лихого, солов’їна і незалежна.
Проте, найстрашніше – на чужині мовчки помирає.
© Надія Дубограй
Серпень
В серпні волосся пахне вологими флоксами.
Час все збігає по лобовому тоненькими цівками.
Життя же наповнюється думками та парадоксами.
Щастя це ранок, який починається поцілунками.
Вітер тихенько шепоче: ” Ти знаєш, а це уже серпень.”
Падають яблука, зірки та ракети.
Я вірю, обов’язково ми усе стерпимо,
Проб’ється ще світло у всіх максимальних канделах.
І буде у нас іще сила-силенна історій,
Як тих узорів з ниток на твоїй лляній вишиванці.
Закарбуємо в пам’ять, щоб ніколи не було повторів,
Того жахіття, як двадцять четвертого (лютого) вранці.
© Надія Дубограй
Дідові
Хто протоптав стежки колись ці?
Хто співав пісні, коли ти був ще в колисці?
Де та, любові, непомітна межа,
Яка ріже серце гостріше ножа?
Де той шлях, що вкритий мереживом?
Де те життя, що сховалось за вежами?
Де ті ромашки, між босих пальців дідових?
Назавжди вже, назавжди відцвіли.
© Надія Дубограй
ПУБЛІКУЙТЕ ЦЕ І КОМЕНТУЙТЕ В FACEBOOK-ГРУПІ

❤ Подаруйте учаснику квиток в UA:TOP ВЗЯТИ УЧАСТЬ В КОНКУРСІ
Допомога талантам
Всеукраїнські і міжнародні конкурси в Творчій екосистемі Алея Зірок України.
__________СЬОГОДНІ В ПРОМО
Обрій в її очах
Я відчувала те саме
Дівчинка з Місяця
Ілон Маск – марсіанин