Мілана Підгорна
8 років, м. Одеса, Україна
Авторська проза
Творча робота
Казка-оповідання “Дивовижна пригода” (Мілана Підгорна)
Вчитель Алла Подмазко
Результат
Перше місце (95 балів)
Міжнародний конкурс Різдвяна Зірка. 3‑й сезон
Щоб ставати відомими артистами, долучайтеся до програми просування талантів Alley of Stars Promo. Створюйте онлайн портфоліо за програмою Hollywood!
Дивовижна пригода
Добрий день.
Мене звати Мілана Підгорна.
Я навчаюся в 3-Б класі Одеського ліцею №49.Пропоную до вашої уваги мою першу книжечку, казку-оповідання «Дивовижна пригода»
Ця книжка частина мого проекту «Хочу допомогти дітям».
Його суть полягала в наступному:
– надрукувати книжку невеликим тиражем,
– розповсюдити серед однокласників, друзів та всіх бажаючих,
– зібрані кошти перерахувати в Благодійний Фонд “Постраждалі Діти Війни”
Презентація книги проходила в дитячих міських бібліотеках та благодійних ярмарках
Як результат-було надруковано та реалізовано 300 примірників книги.
Прибуток від реалізації склав понад 6 тисяч гривень. Кошти були перераховані до фонду “Постраждалі Діти Війни”.
А я отримала подяки від президента фонду та адміністрації нашого ліцею.
Дивовижна пригода
Сьогодні був дійсно теплий та сонячний осінній день. Вересень – це час, коли літнє сонечко добре прогріває землю, але як тільки воно зникає, то стає прохолодно. Дерева почали вкриватися жовто-червоним листям, немов одягали нове вбрання.
Тим часом, Мілана сиділа на шкільному стадіоні та згадувала про те, як чудово було літом.
«Літо – свято, яке триває три місяці. Влітку не потрібно робити уроки, ходити кожен день до школи. Як чудово було їздити на море, аквапарк, їсти холодне морозиво та гарячу кукурудзу, гуляти з друзями до самого вечора.. А завтра понеділок, десяте вересня – знову до школи , знову вставати рано, знову математика, знову українська мова, читання».
– Мілано! Привіт!
Дівчинка підняла голову й побачила поруч із собою свого однокласника Миколу.
– Привіт! Я навіть не помітила, як ти підійшов.
– Як справи?- спитав хлопчик.
– Узагалі добре, але дуже сумую за літом. Сиджу, згадую, як було чудово!
– Згоден. Дійсно було кльово. Але краще пограймо в м’яча.
Діти пограли й дуже швидко втомилися, тому присіли на газон відпочити.
Раптом сонечко сховалося за хмарами й подув сильний вітер. Вікно шкільної бібліотеки, яке виходило на бік стадіону, відчинилося і звідти прямо до ніг дітей прилетів невеликий папірець.
– Поглянь, Мілано, це аркуш паперу з книжки. Тут так багато малюнків.
– Це не просто папірець із книжки, це сторінка з манги, – відповіла Мілана.
– А що таке манга?
– Манга – це японські комікси. Художник, який створює мангу, називається мангака. Манґа малюється та видається чорно-білою.
– Дуже цікаво, звідки ти це все знаєш?
– Я цікавлюсь аніме, багато читаю про нього та малюю.
– Поглянь Мілано, тут щось написано.
– Прочитай, будь-ласка, мені дуже цікаво!
Микола взяв папірець у руки та почав читати: «Для того щоб потрапити до країни аніме, треба взятися за руки, заплющити очі та в один голос тричі промовити чарівні слова: «Тамагочі, тамагочу до країни аніме потрапити хочу».
– Миколо, ти справді віриш у це? – спитала дівчинка.
– Звісно ні, це якась маячня.
– А спробуймо для приколу!
– Чудова ідея, давай!
Діти сіли ближче один до одного та взялися за руки, заплющили очі й тричі промовили заклинання: «Тамагочі, тамагочу до країни аніме потрапити хочу».
Тієї ж миті друзі відчули тепло та приємний запах невідомих квітів. Розплющивши очі, вони були шоковані. Стадіон зник, зникла школа, зникли будинки навколо.
Вони сиділи на галявині, а навкруги росли чудові дерева, які цвіли приємним рожевим кольором. Із дітьми залишився тільки м’яч.
– Миколо, де ми, що відбувається? Мені якось страшно, – пробурмотіла Мілана.
– Де наш стадіон, де наша школа? Що це за ліс? – спитав Микола.
– Так, треба заспокоїтися.
– Згоден . А що це за дерева ? Нагадують персик.
– Я бачила такі дерева в аніме . Здається, це сакура.
– Яка ще сокира?
– Та не сокира, а сакура.
– І що то таке – сакура ?
– Сакура, – відповіла дівчинка, – це японська вишня. Японці словом «сакура» називають узагалі будь-яку вишню. Сакура — символ Японії та японської культури. Японці здавна шанують цю рослину. З часів династії Мейдзі зображення сакури містяться на головних уборах військових та учнів. Тепер використовується на гербах поліції та сил самооборони Японії. Крім того, сакура — символ жіночої молодості та краси.
– Дійсно красиве дерево.
Тільки Миколка промовив ці слова, діти почули в себе за спинами якийсь гомін. Повернувши голови, друзі побачили трьох хлопчиків. Вони були невеликі на зріст, на вигляд їм було по дванадцять – чотирнадцять років, худорляві, здавалися добрими та ввічливими. Мілана відразу їх упізнала.
Це були герої аніме, яких дівчинка сама вигадала та намалювала. Їх звали –
Сакі, Декстар та Френк.
– Привіт, прибульці, – промовив Сакі, – Міланко, ти нас упізнала ?
– Так, звісно ж, впізнала. Познайомтесь – це мій товариш та однокласник Микола.
Хлопці почали знайомитися й тієї ж миті в небі щось пролетіло – велике, червоне і, як здалося дітям, дуже страшне.
– Це що за монстр?! – викрикнув Микола.
– Не бійтеся, це наш Чече, – відповів Френк.
І тоді Мілана розповіла Миколі, що Чече – це літаючий песик Червона четвірка, або скорочено Чече. У нього було чотири вуха, чотири лапи, чотири крила та чотири хвоста. Дівчинка також сама його вигадала та намалювала.
– Добре, хоч голова одна, – пробурчав Микола. – Скажіть краще, як нам повернутися додому?
– Щоб повернутися додому, вам потрібно виконати по одному нашому бажанню, – відповів Сакі.
– Я згоден на все, хоч пішки до Києва йти, – сказав Микола.
– А хто такий Київ? Ваш товариш?
– Який такий товариш?! Київ – це столиця нашої країни, – з гордістю промовив Микола.
– До речі, розкажіть нам, будь ласка, про свою країну, – попросив дітей Декстар.
Міланка та Миколка почали із захватом розповідати про свою країну – Україну. Столиця нашої країни – місто Київ. Україна славиться своїми родючими полями, квітучими садами, безкрайніми степами. Вона омивається Чорним та Азовським морями. Найбільший порт, наше рідне місто, – Одеса. У країні є багато річок, найбільша – Дніпро. Також є гори — мальовничі Карпати та Кримські. Найвищою точкою українських Карпат є Говерла. У нас гарна та співуча мова, чудова природа, затишні села й гучні міста. По всій країні дуже багато дитячих та спортивних майданчиків. Україна вільна, сильна та незалежна держава.
Герої уважно слухали дітей, а потім слово взяв Сакі.
– Слухайте моє бажання. У вас дуже гарна країна й вона має назву, до речі, теж гарну, тож я хочу, щоб і у нашої країни аніме також була назва.
– А я хочу, щоб ви навчили нас грати у футбол, – промовив Декстар.
– А мені дуже шкода Чече, йому так самотньо. Я хочу, щоб ви намалювали йому друга, – додав Френк.
Діти дуже зраділи, почувши бажання Героїв. На їх думку, вони були не дуже складними.
– Футбол я беру на себе, – промовив Коля, а ти, Мілано, сама розбирайся зі своїм аніме. Як кажуть, хто що знає, тим і хліб заробляє .
Взявши м’яча в руки, хлопчик з Героями побіг на поляну вчити грати їх у футбол. Мілана замислилася на хвилинку, дівчинка збагнула, що їй потрібні альбом та маркери. Без них виконати бажання було неможливо. І як тільки вона про це подумала, сталося диво. У руках, невідомо звідки, з`явилися скетчбук та маркери .
– Ну і дива ! – подумала дівчинка.
Приблизно за годину хлопці в гарному настрої підбігли до Мілани.
– Перше бажання виконано: Герої грають у футбол так гарно, що хоч на Олімпійські ігри відправляй, – із радістю промовив Микола.
– Миколо, друже, розкажи нам, що то за ігри такі, – попросив Декстер.
Хлопчик розповів Героям, що Олімпійські ігри зародилися у Стародавній Греції у місті Олімпія. Родоначальником ігор вважають Зевса. Олімпійські ігри проводяться кожні чотири роки до наших днів. Олімпійська емблема являє собою п’ять переплетених кілець різного кольору, вони символізують п’ять різних частин світу. Синій – Європа, жовтий – Азія, чорний – Африка, зелений – Австралія і червоний – Америка. За традицією, під час ігор зупиняються всі війни. Олімпійська нагорода вважається найвищою у житті спортсменів.
– Так, дійсно круті ігри, – погодився Декстар.
– А як справи у тебе? – звернувся Френк до Мілани.
– Чудово ! Знайомтеся – це Неко, у перекладі з японської – котик.
Дівчинка відкрила скетчбук. З його сторінки на Героїв дивилося миле кошеня, намальоване в стилі аніме .
– Сподіваюсь, вони потоваришують з Чече, – сказав Френк.
Відразу після слів Френка котик Неко ожив, вистрибнув із альбому на землю і побіг у напрямку, де росли сакури, там на траві відпочивав Чече. Із перших хвилин стало зрозуміло, що Неко та Чече будуть товаришами.
Сакі підійшов до Мілани, обійняв її та запитав, яку ж назву вона дала їхній країні?
– Промовте слово аніме задом на перед, – запропонувала вона.
– Еміна! –вигукнули разом хлопі.
– Так, віднині ваша країна зветься Еміна.
Ідея з назвою країни дуже сподобалася Героям, навіть Неко й Чече раділи цьому.
Герої не хотіли розлучатися з дітьми, їм подобалося з ними спілкуватися, але вони дали слово, що повернуть їх додому. Вони запропонували дітям стати один до одного спиною, взятися за руки та тричі промовити чарівні слова: «Тамагочі, тамагочу назад додому хочу». Діти поспішили виконвти те, що казали їм Герої, вони дуже хотіли додому.
Мілана відчула, що хтось ніжно торкається її плеча. Дівчинка розплющила очі і побачила, що вона лежала в ліжку, а поруч стояла мама.
– Доброго ранку, донечко. Прокидайся. Час збиратися до школи.
– Мамочко, як я тебе люблю!– вигукнула дівчинка. Вона зрозуміла, що вся та пригода – просто сон.
Щось м’яке та пухнасте доторкнулося її руки, це була киця Боня. «Мур-мяу», – промурчала кицька, що на її мові означало: «Вставай, моя черга спати в ліжку».
Мілана поснідала, одяглася, взяла портфель і разом з мамою пішла до школи. Мама працювала вчителем історії у школі, де навчалася дівчинка. На порозі школи стояв Микола.
– Доброго ранку, Юліє Володимирівно! Привіт, Мілано! – привітався хлопчик. Він підбіг до подружки, узяв її портфель та почав розповідати їй щось на вухо. Мілана була вражена, хлопець розповів їй свій сон.
– Як таке може статися, мені теж наснилася ця історія!!!
– Оце так дива! – вигукнули діти
І насниться ж таке.
Далі буде..
© Мілана Підгорна
ДОКУМЕНТИ КОНКУРСІВ ОПТИМАЛЬНІ ДЛЯ АТЕСТАЦІЇ
ВСІ ТВОРЧІ РОБОТИ ДОДАЮТЬСЯ В НАЦІОНАЛЬНИЙ ТВОРЧИЙ ФОНД
ТАЛАНТИ ПРОСУВАЮТЬСЯ В УКРАЇНІ, ЄВРОПІ І В СВІТІ
УЧАСНИКИ ОТРИМУЮТЬ ДОПОМОГУ ВІД МЕЦЕНАТІВ
Ви можете подарувати Меценатську нагороду (одну чи декілька), яка з відповідними цифрами з'явиться на сторінці учасника, а кошти працюватимуть на просування талановитої людини (колективу).
Хто вже отримав меценатську нагороду?
ВЗЯТИ УЧАСТЬ В КОНКУРСІ
Допомога талантам
Всеукраїнські і міжнародні конкурси в Творчій екосистемі Алея Зірок України.
__________СЬОГОДНІ В ПРОМО
Якби не було тебе...
Обрій в її очах
Я відчувала те саме
Дівчинка з Місяця
Ілон Маск – марсіанин
