Polina Kovalenko / Поліна Коваленко
29 років, м. Краматорськ, Україна
Авторська поезія
Творча робота
Вірш “Зима, що сидить у окопах” (Поліна Коваленко),
Вірш “Не треба нам зими” (Поліна Коваленко)
Міжнародний конкурс New York Starlights. 16‑й сезон
Ставайте відомими, замовляйте Зіркові сторінки, новини про себе, запрошуйте меценатів на допомогу.
Зима, що сидить у окопах
Зима прийшла без стуку —
просто лягла на плечі країни
білим, важким, мовчазним тягарем.
Вона не питає імен,
не рахує років,
вона просто холодна.
Сніг засипає сліди —
але не пам’ять.
Ніч на позиціях довша за вічність.
Там час не йде —
він завмирає разом із пальцями,
що стискають зброю,
разом із подихом,
який видно в повітрі, мов коротку молитву.
Там тиша густа, як страх,
і кожен шурхіт звучить гучніше за крик.
Наші герої сидять у цій зимі.
У сирих окопах.
У промерзлій землі,
яка стала їм домом.
Сніг падає їм на каски,
на плечі,
на вії —
і не тане,
бо холод зовні не сильніший
за холод усередині.
Вони гріють руки подихом
і згадують дім.
Чайник, що тихо свистить на кухні.
Світло у вікні.
Голос мами.
Сміх дитини.
Очі коханої,
які чекають, навіть коли страшно.
Вони тримають ці спогади,
як єдине багаття серед заметілі.
Для них ця зима —
не просто пора року.
Для них вона —
одна з можливих смертей.
Така ж реальна, як куля.
Така ж тиха, як снайпер.
Така ж безжальна, як ніч.
Холод повзе в кістки,
у думки,
у серце.
Але вони сидять.
Мовчки.
Вперто.
Бо якщо вони підуть —
зима прийде до наших домів.
До наших дітей.
До наших ліжок.
Сніг ховає кров,
але не може сховати подвиг.
Мороз кусає,
але не ламає.
Бо в цих людях —
вогонь.
Не показний, не гучний —
внутрішній.
Той, що тримає на межі,
коли сил уже немає.
І коли ми кутаємось у теплі ковдри,
коли нарікаємо на холодні батареї,
десь там
хтось не спить.
Хтось мерзне.
Хтось чекає світанку,
який може не настати.
Зима засніжена,
страшна,
довга…
Але вона не вічна.
Вічними будуть
їхні імена,
їхні мовчазні ночі,
їхній вибір —
сидіти до кінця.
І сніг колись розтане.
А пам’ять — ні.
Бо кожна ця холодна ніч
на позиціях
написана
на нашому житті
чужими, змерзлими руками
наших Героїв.
© Поліна Коваленко (позивний Непокірна)
Не треба нам зими
Зими не треба Боже я благаю,
Там наші хлопці й так ідуть на смерть.
Їх дома рідні та близькі чекають,
А ця зима вона не треба геть.
Або ж хоча б морози послабіше,
Ти бережи їх Господи прошу,
Я з кожним днем благаю все сильніше.
Твою любов у серці я ношу.
Не треба нам зими благаю Боже,
Вона і так холодна між сердець.
Там наші хлопці йдуть шляхами ночі,
Де кожен крок як виклик і як хрест.
Їх вдома ждуть молитвами і сльозами,
Теплом долонь, надією живою.
А ця зима хай відійде між снами,
Бо й без морозів світ болить війною.
Я вірю Боже що і так все бачиш,
А якщо ні прийди я покажу.
Покажу як Герої наші плачуть,
Про біль утрати тобі розкажу.
Ти стій на варті у воріт до раю,
І наших хлопців більш не пропускай.
Нехай вони живуть бо їх чекають,
Від злого ворога прошу оберігай.
Зими не треба Боже най би літо,
Та і війна – це клята досить нам.
Аби вже на полях засіять жито,
А не тілами змучених солдат.
Не треба снігу хай не вкриє втрати,
Не треба вітру що стирає слід.
Дай їм дійти. Дай вижити. Дай знати,
Що вдома їх чекає цілий світ.
© Поліна Коваленко (позивний Непокірна)
ДОКУМЕНТИ КОНКУРСІВ ОПТИМАЛЬНІ ДЛЯ АТЕСТАЦІЇ
ВСІ ТВОРЧІ РОБОТИ ДОДАЮТЬСЯ В НАЦІОНАЛЬНИЙ ТВОРЧИЙ ФОНД
ТАЛАНТИ ПРОСУВАЮТЬСЯ В УКРАЇНІ, ЄВРОПІ І В СВІТІ
УЧАСНИКИ ОТРИМУЮТЬ ДОПОМОГУ ВІД МЕЦЕНАТІВ
Ви можете подарувати Меценатську нагороду (одну чи декілька), яка з відповідними цифрами з'явиться на сторінці учасника, а кошти працюватимуть на просування талановитої людини (колективу).
Хто вже отримав меценатську нагороду?
ВЗЯТИ УЧАСТЬ В КОНКУРСІ
Допомога талантам
Всеукраїнські і міжнародні конкурси в Творчій екосистемі Алея Зірок України.
__________СЬОГОДНІ В ПРОМО
Якби не було тебе...
"Якби не було тебе..." – найкраща пісня про кохання у цьому році
КУРСИ
ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ
Музична індустрія. 60 годин
Інклюзивна освіта. 15 годин

































