Поліна Коваленко / Polina Kovalenko
29 років, м. Краматорськ, Україна
Авторська поезія
Творча робота
Вірш “Не смій казати, що розумієш” (Поліна Коваленко / Непокірна),
Вірш “Не скажу любий, що я розумію” (Поліна Коваленко / Непокірна)
Результат
Перше місце (98 балів)
Публікація на Алеї Зірок
Міжнародний конкурс Кришталева київська зима. 2‑й сезон
Ставайте відомими, замовляйте Зіркові сторінки, новини про себе, запрошуйте меценатів на допомогу.
Не смій казати, що розумієш
Ніколи не кажи військовому: «Я тебе розумію»
Ніколи.
Не тому, що ти байдужа.
Не тому, що не співчуваєш.
А тому, що ці слова — порожні для того, хто бачив війну зсередини.
Сказати військовому «я тебе розумію» — це нічого не сказати.
Це як торкнутися шраму крізь рукавички.
Це як дивитися на вогонь і казати, що знаєш, як він пече.
Ти можеш бути сильною.
Ти можеш бути поруч.
Ти можеш любити так, що перехоплює подих.
Але ти не була там, де земля кричить гучніше за людей.
І в цьому — не твоя вина.
І в цьому — твоя чесність.
Війна — це не історія.
Не новини.
Не кадри з екрана.
Війна — це запах, який не змивається роками.
Це звук, який залишається в тілі, навіть коли навколо тиша.
Це памʼять, яка прокидається без дозволу — вночі, у транспорті, у черзі за кавою.
Коли ти кажеш: «Я тебе розумію»,
він може кивнути.
Може мовчати.
Може навіть усміхнутися.
Але всередині він знає:
ти не знаєш.
І знаєш що?
Це нормально.
Набагато страшніше — коли його намагаються повернути назад.
Навіть ненавмисно.
Навіть думками.
Навіть словами, які здаються теплими.
Не питай:
— «А як це було?»
— «А що ти тоді відчував?»
— «А памʼятаєш…»
Бо для нього це не «памʼятаєш».
Це — досі триває.
Кожне таке запитання — це крок назад у вогонь.
Кожне «розкажи» — це знову взяти зброю в руки, коли він тільки-но їх опустив.
Кожне «я розумію» — це ніби сказати: ти можеш туди повернутися, мені не страшно слухати.
А йому — страшно згадувати.
Він не завжди мовчить, бо не довіряє.
Він мовчить, бо береже.
Тебе.
Себе.
Те крихке життя, яке ще можна зібрати з уламків.
Іноді найглибше розуміння — це не слова.
Це тиша без тиску.
Це присутність без допитів.
Це погляд, у якому немає цікавості, лише прийняття.
Скажи краще:
— «Я поруч».
— «Ти можеш мовчати».
— «Ти нічого мені не винен».
— «Я не тягну тебе назад».
— «Ти вже достатньо пройшов».
Бо війна не закінчується разом з виходом з позицій.
Вона довго ще живе в мʼязах, у реакціях, у різких рухах, у втомі без причини.
І найбільша любов — не змусити його говорити,
а дозволити не повертатися.
Не повертатися туди, де він вижив.
І тепер хоче жити.
Ти не мусиш розуміти війну.
Ти мусиш розуміти одне:
він не зобовʼязаний пояснювати біль, щоб бути гідним любові.
І якщо колись слова застрягнуть у горлі —
краще промовч.
Сядь поруч.
Дихай з ним в одному ритмі.
Бо іноді саме так
людину остаточно
витягують з війни.
© Поліна Коваленко / Непокірна
Не скажу любий, що я розумію
Не скажу любий, що я розумію,
Бо ж не взувала я твоїх чобіт.
Лишень тихенько обійму й зігрію
Поміж руйнацій і пекельних бід.
Бувають миті що слова всі зайві,
В очах картина вбивчого вогню.
І розум десь у місячному сяйві,
Хитаючись несе тяжку броню.
Не скажу рідний, що я розумію,
Бо біль твоя, там інша глибина.
Лишень тихенько обійму і зігрію,
Загою те що ранила війна.
Із пам’яті цього на жаль не стерти,
Словами душу не за лікувать.
Та ж я собі так поруч тихо й вперто,
Оті думки убивчі буду відганять.
Не скажу коханий, що я розумію,
Сказати так, нічого не сказать.
Лишень тихенько обійму й зігрію,
Того що знаєш ти, мені не знать.
Та Скільки ж болю у твоїх очах,
І скільки побратимів лиш у згадках.
А скільки сліз пролито по ночах,
Десь серед поля в земляних палатках.
Я не скажу рідненький розумію,
Бо не взувала я твоїх чобіт.
Лишень тихенько обійму й зігрію,
Поміж пекельних ран та їх орбіт.
© Поліна Коваленко / Непокірна
ДОКУМЕНТИ КОНКУРСІВ ОПТИМАЛЬНІ ДЛЯ АТЕСТАЦІЇ
ВСІ ТВОРЧІ РОБОТИ ДОДАЮТЬСЯ В НАЦІОНАЛЬНИЙ ТВОРЧИЙ ФОНД
ТАЛАНТИ ПРОСУВАЮТЬСЯ В УКРАЇНІ, ЄВРОПІ І В СВІТІ
УЧАСНИКИ ОТРИМУЮТЬ ДОПОМОГУ ВІД МЕЦЕНАТІВ
Ви можете подарувати Меценатську нагороду (одну чи декілька), яка з відповідними цифрами з'явиться на сторінці учасника, а кошти працюватимуть на просування талановитої людини (колективу).
Хто вже отримав меценатську нагороду?
ВЗЯТИ УЧАСТЬ В КОНКУРСІ
Допомога талантам
Докладніше (положення і заявка).
© 2010-2026 Андрій Мірошниченко & Креативні Екосистеми, назва конкурсу, дизайн та правила. | Також sui generis.
Всеукраїнські і міжнародні конкурси в Творчій екосистемі Алея Зірок України.
__________СЬОГОДНІ В ПРОМО
Якби не було тебе...
"Якби не було тебе..." – найкраща пісня про кохання у цьому році
КУРСИ
ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ
Музична індустрія. 60 годин
Інклюзивна освіта. 15 годин
