Вікторія Ревська
1979 р.н.
Україна, м. Краматорськ
Таланти:
Поезія, педагогіка
Творчі роботи
Душа, обпечена війною…
Схід, Захід, Північ, Південь – скрізь війна!
Усюди її іскри долітають!
Країна наша – зранена одна!
Всі інші тихо-гучно вболівають…
Ятрить, рве в шмаття душу ця війна.
Душа оголена на сніг ступає –
Тривога її тут же обійма:
Її тенета увінчалися врожаєм!
Нутро навиворіт і в мертвих, і в живих!
І сльози на очах не висихають…
В очікуванні, наче світ затих –
А сильний біль той вже не має краю…
От вийшла на дорогу наша лють –
І не сховатися тобі, вороже!
Наздоженуть тебе, немає сумніву, знайдуть
Людська ненависть, може, кара Божа!
Ти по квадрату бігаєш – біжи!
Шукаєш п’ятий кут? Його немає…
Бо розпач наш не має вже межі…
Доведена душа уже до краю…
Розхристана, сплюндрована вона
Вже ледве дихає та ледве шкандибає –
Зима, весна і літо, осінь, знов зима…
Не видно світла там за небокраєм!
© Вікторія Ревська
Біль роздирає душу…
Біль роздирає душу, ллються сльози:
В диму країна, в урвищах і трупах…
Не заморожують пекучий біль морози,
Бо нечисть кожен день літає в ступах!
Песиголовці, виродки, потвори,
Нехай паралізує вас Господь,
Ви повертайтесь геть в свої комори!
Всевишній, просуванню їх зашкодь!
Дегенерати, недолюдки, бузувіри,
Ви з нечистю, з дияволом разом.
І до сусідів в нас нема довіри,
До тих, з ким їли за одним столом…
Руйнуєте міста, родини, душі…
Чекає вас у пеклі сьоме коло:
Горіти вам у вогняному душі,
Пси й гарпії вас їстимуть навколо!
Заплямували ви всі покоління,
В кривавій юшці нині захлиніться!
Візьміть в кишені ви хоча б насіння,
Тут без пояснень, просто знадобиться!
Лише лайно у ваших жилах ллється
Без домішок, без примішок і включень!
В людини серце, мабуть, розірветься
Від злочинів, і кожен з нас – це мучень!
Вбивати матерів, дітей в утробі…
І руйнувати храми, церкви Божі –
Задумайтесь, солдати жовтодзьобі,
І зрозумійте у кого ви у сторожі!
Ви люцеферу служите! Не знали?
Ти ба, наївні… Досить дурників валяти!
Ви троглодити, варвари, вандали…
За вас нащадкам сором не здолати!
13.03.2022 (18 пекучий день в’язкої восьмирічної війни)
© Вікторія Ревська
Наш Сократ
У роздумах життя провів мислитель.
Мисливець-всесвіт його так і не спіймав.
Його митарства бачив Вседержитель,
Цей сильний світ його все ж так і не зламав…
Співав в капелі для імператриці,
Звільнився, повернувся в Могилянку.
Він правду говорив нахабній пиці,
Бо душу не закрив, як полонянку.
І не терпів ніколи дурномудрих —
В немилості був часто в сильних світу.
Йшов слідом Божих заповідей мудрих.
Навчався сам і піднімав освіту.
Дав афоризмів силу нам силенну,
Байки його ми знаємо і пі́сні…
Він працю знав і мав благословенну —
Сковорода був не таким, як інші…
09.09.2022
© Вікторія Ревська
Злива
Злива, дощ знову ллє течією.
Котрий день… Годі вже може? Ні?
Дайте клей, мабуть, небо заклею,
Бо почне мироточить в стіні!
Скрізь знервовані всі і натруджені,
Добрим бути комусь не дано…
Білу хмарку узрів хтось в калюжі,
Хтось – лиш бруду копицю й лайно.
Ця пора, мов Джоконда, питає
Вічним поглядом часу з-під вій:
В тебе добра душа чи пиха є?
Якщо Богу лиш служиш – радій!
В когось в серці – лише ніжні ружі,
А у іншого – мулисте дно.
На землі є здорові й недужі.
Хтось радіє – комусь все одно.
Дощ змиває весь бруд із планети,
Змиє злива весь бруд із душі.
Стільки в ній тягаря – не знесеш ти!
Ось очисти її, ну мерщій!
Захопивши з тенет все в лабети,
Обійняли весь світ зливи ті.
І які б не були гордовиті –
Кожен день підвіконня шкребти!
Закінчиться сльота – вийде сонце.
Убрус вдіне пора золота.
Від війни всі прокинемось: сон це,
І покине наш край сволота!
ПЕРЕМОГИ сльозинки солоні!
Стануть шрифтом на аркушах щік.
Блисне зірка у нашій долоні.
Щирі вірші поллються з душі.
17.09.2022
© Вікторія Ревська
Про талант
Вікторія розповідає про себе:
“Вірші пишу з 11 років. Раніше писала російською й українською мовою, зараз тільки українською. Усі вірші відрізняються емоційністю, часто створені під впливом подій у суспільстві, інколи під впливом побаченої краси природи або, можливо, почутої фрази чи мелодії.
Ніколи раніше не надсилала свої твори на жоден конкурс, але завжди мріяла, що колись видам хоча одну книжечку. Дуже давно придумала собі псевдонім, а також назву першої книги.
Тільки в минулому році надіслала свої вірші для відбору на друк у альманасі “Наш край” до 30-річчя до Дня незалежності України. Твори були надруковані. Потім друкувалася ще в чотирьох альманахах видавництва “Лілія”: “Книга з ароматом кави, “Осінні барви”, “Осенние мотивы” і “Коханим”. До речі, альманахах “Коханим” мав надійти мені поштою якраз 24 лютого, але… Він загубився через відомі події в нашій країні. 4 квітня, через два прильоти з двох боків мого дому, ми вимушені були поїхати з рідного міста. Через день після цього мені надійшло повідомлення, що відправлення таки прибуло й буде очікувати мене у відділенні до кінця війни… пізніше ж виявилося, що його надіслали відправнику. Але, слава Богу, мені надіслали-таки цей збірник, чому я дуже зраділа.
Під час війни дуже багато переживань і тривог, бо чоловік на передовій з 1 березня. Ми не бачилися багато місяців. Потрапив до шпиталю, їздила навідати. Радість, сльози – усе разом, але хоча б зустріч, нехай і на пару годин, але можливість обійняти коханого чоловіка. Єдине, чим намагаюся вночі зайняти голову, щоб не ридати в подушку – це поезія.
***
Народилася 10.07.1979 року в м. Краматорськ Донецької області. З 1-го по 3-й клас навчалася в Краматорській загальній школі № 19, після відкриття Першої української гімназії м. Краматорська навчалася в цьому навчальному закладі, який закінчила 1996 року. Цього ж року вступила до Слов’янського державного педагогічного інституту на факультет української філології. 2000 року закінчила інститут звідзнакою. З 2000 по 2015 рік працювала вчителем української мови, літератури й зарубіжної літератури в Краматорській загальноосвітній школі № 16. 2015 року призначена за конкурсом на посаду головного спеціаліста управління освіти Краматорської міської ради, за сумісництвом продовжувала педагогічну діяльність у тому ж навчальному закладі. 2017 року обійняла посаду заступника директора з навчально-виховної роботи Краматорської загальноосвітньої школи № 16 з правом викладання української мови, літератури й зарубіжної літератури. З 2019 року по сьогодні працюю заступником директора Краматорського закладу загальної середньої освіти № 22 з профільним навчанням імені Миколи Миколайовича Крупченка, також викладаю ті ж предмети. Одружена. Чоловік із перших днів війни пішов захищати Батьківщину. Я з мамою й сестрою вимушена була тимчасово виїхати з рідного міста. Зараз перебуваю в м. Павлоград Дніпропетровської області.
Беру участь у різних конкурсах: Всеукраїнському конкурсі за підтримки Міністерства освіти і науки України та Міністерства культури та інформаційної політики України “Моє слово” (диплом Лауреата першого ступеня), Україно-хорватському конкурсі мистецтв STARS OF CROATIA (диплом Лауреата першої премії), Всеукраїнському дистанційному конкурсі творчих людей за підтримки Міністерства освіти і науки України та Міністерства культури України “ProКреатив” (диплом Лауреата першого ступеня), Міжнародному конкурсі мистецтв Ukrainian heart (диплом першої премії), також мій вірш пройшов відбір і його включено до конкурсу, присвяченому 300-літтю від дня народження Григорія Сковороди, українського філософа, письменника, й опубліковано у віснику “Хто ж є на світі, що був без гріха…”, Міжнародний конкурс талантів “Сузір’я Україна-Європа“, двадцять перший сезон (диплом за перше місце, сертифікат учасника творчої екосистеми та інноваційних освітніх і мистецьких програм “Алея Зірок України”). Отримала Гран Прі в міжнародному конкурсі “Від серця до серця” і нагороджена пам’ятною медаллю “Чарівна сила України” від Всеукраїнської громадської організації “Спілка ветеранів та працівників силових структур України “Звитяга”.”
Фото
