Олександра Романова

Обличчя часу

Про талант

Олександра пише про себе:

“Доброго дня усім творчим людям! Я Олександра Романова, мені 15 років. Я просто йду вперед, не озираючись назад для того, щоб поглянути на минуле і зрозуміти, чого досягла. Я мрію і працюю заради свого майбутнього. А ще я вірю в казки, люблю малювати, частенько занурююсь у мріі, як усі дівчата, дуже люблю шоколад та все незвичне.

Граю на фортепіано (у класі Олени Василівни Деменкової) та займаюсь композицією з 8 років (клас викладача Ганни Павлівни Копійки).

Я вдячна своїй сім‘ї за підтримку та можливість займатися творчістю. А також усім, з ким мене зв‘язала творча доля.

В п’ять років я здобула свою першу нагороду та приз «Надія», на конкурсі «Всесвіт Баха» а далі… робота, репетиції, нові програми, нові зустрічі с талановитими та цікавими музикантами, конкурси та концерти.

Коли мене питають, як я пишу музику, я не знаю, як відповісти . Вона просто звучить для мене і я йду за нею та записую. З дев’яти років написані дитячі цикли інструментальних мініатюр, вокальні твори та фортепіанні. А далі мене цікавили все більше духові інструменти, тому з’являються цикли з різним складом. Є цикл для органу та літавр, туби, тромбону, перкусії, флейти. Цикли для кларнету.

Я не рахувала, скільки в мене творів (десь понад 100), і на кожний виступ намагаюсь писати завжди нові.

Мою музику виконували музиканти Харківської філармонії, цикл «Загублені в Анданте» звучала у спектаклі «Чуттєва» (головна героїня спектаклю не могла грати, вона і на репетиціях, і на концерті весь час, коли звучала музика, плакала). Я завжди сама акомпаную свої твори. Але у Харкові на конкурс Лятошинського треба було надіслати партитуру, а виконували музиканти філармонії. Я була запрошена тільки для проведення репетиції з ілюстраторами. Це теж дуже приємні почуття та досвід. А під час концерту змогла із залу почути свою музику.

Я дуже вдячна вашому чудовому конкурсному проекту, який надав мені можливість поділитися своєю творчістю та надихнув на створення нових творчих планів. Стати трохи впевненіше, бо під час карантину та війни для музиканта так важлива підтримка.

Я вчусь перемагати себе, бо як виявилось суто для мене, легше грати наживо в залі, для слухачів, ніж записувати свій виступ на камеру. Я дякую журі за дуже цінні рекомендації, підказки, поради.

Я прослухала багато цікавих виступів усіх конкурсантів. Дуже гарні, професійні, цікаві роботи. А ще самим приємним були нагороди, які надходили після конкурсів. Все дуже красиво, приємно і з любов’ю до конкурсантів. Спасибі велике за чарівну казку!”
_____

Що ми можемо відповісти? Дякуємо за талант, за чудові творчі роботи! Бажаємо натхнення і великого творчого успіху в Україні, Європі і в світі. Світло здолає темряву, талановита Україна переможе. І хай буде з нами Сила Музики – також і тієї, яку створює композиторка Олександра Романова.

Фото

Документи